Российская ассоциация историков Первой мировой войны

Шацилло В.К. Рецензія на книгу Л. М. Жванко «Біженство Першої світової війни в Україні: Документи і матеріали (1914 – 1918 рр.)». – Х.: ХНАМГ, 2009. – 360 с.

Київська старовина -2010 - N 5 . С. 167 – 170.

Рецензія на книгу Л. М. Жванко «Біженство Першої світової війни в Україні: Документи і матеріали (1914 – 1918 рр.)». – Х.: ХНАМГ, 2009. – 360 с.

В′ячеслав Корнелійович ШАЦИЛЛО, доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту загальної історії Російській академії наук (Російська Федерація).

Озираючись на події ХХ століття, можна з упевненістю сказати, що Перша світова війна була одним із найважливіших чинників, який визначив весь хід розвитку людства в минулому сторіччі.  20 мільйонів убитих, сотні мільйонів покалічених, стерті з обличчя землі колись квітучі міста і села – такий сумний підсумок подій 1914-1918 років. Глобальними для європейців були соціальні й політичні наслідки Першої світової війни – з карти світу зникли чотири колись могутніх імперії: Російська, Німецька, Австро-Угорська, Османська. Росію, Німеччину, Угорщину, Фінляндію та низки інших держав збурили кровопролитні революції і братовбивчі громадянські війни. Більш того, сьогодні багато істориків небезпідставно вважають, що і причини походження Другої світової війни своїм корінням йдуть у невирішені проблеми, з якими опинилися не в змозі справитися творці Версальсько-Вашингтонської системи міжнародного світопорядку. Навіть витоки деяких сучасних конфліктів, наприклад на Балканах, можна знайти у кровопролитних подіях початку ХХ століття. Історія Росії, України, багатьох інших держав могла б бути зовсім іншою, коли б не Перша світова війна.

Найбільші людські втрати у війні понесли народи колишньої Російської імперії – більше 5 млн. її громадян не повернулися з полів битв, а кількість поранених, покалічених, таких, що позбулися даху над головою обчислюються десятками мільйонів. Проте саме в національній свідомості наших народів події Першої світової війни були надовго відтіснені на задній план революцією 1917 р. і братовбивчою громадянською війною, що послідувала за нею. У Росії, наприклад, тільки кілька років тому був встановлений перший і єдиний пам'ятник жертвам цієї війни. «Великою» аж до 1939 р. була Перша світова війна для народів Західної і Центральної Європи. Для росіян, українців, білорусів вона на довгі роки стала «забутою». «В Україні ця війна забута, та і, за великим рахунком, пам'ять про неї нікому не потрібна. Сьогодні мало кому відомо про дітей, які втікали на фронт, про дружин, які йшли до діючої армії услід за своїми чоловіками. Вона [пам'ять] просто стерлася під вагою наступних трагедій і випробувань, хоча слід усвідомити й нам, що саме ця війна стала їх першопричиною, спровокувавши виступ українців по різні боки Східного фронту», – пише Л. М. Жванко, дослідниця з Харкова кандидата історичних наук, у вступі до своєї нової книги «Біженство Першої світової війни в Україні. Документи і матеріали. (1914 – 1918 рр.)».

Ця робота, безумовно, є знаковою, оскільки вперше у пострадянській історіографії публікується збірник документів, присвячений одній із ключових гуманітарних проблем Великої війни 1914 – 1918 рр. Надто вже важливими є праці, присвячені соціальним аспектам Першої світової війни, адже й до цього часу, за великим рахунком, залишаються поза увагою дослідників тогочасні «великі трагедії маленької людини». 250 невідомих до цього часу документів відтворюють складну гуманітарну проблему, яким стало біженство для Російської імперії, Української Народної Республіки та Української Держави.           Структурна книги складається зі вступу, «Проблеми історіографії», двох розділів «Біженство Першої світової війни в Україні: проблеми, пошуки, коментарі», «Біженство Першої світової війни в Україні: документальні свідчення», анотацій української, російською, англійською мовами, географічного покажчика. Позаяк робота – збірник документів, вона цілком логічно оснащена списом скорочень, зауваженнями археографічного характеру, переліком документів, а також трьома ілюстраціями, що свідчать, окрім іншого, й про естетичні смаки дослідниці. У той же час запропоновані 8 таблиць, в яких зведено значний масив цифрового матеріалу, полегшують читачеві сприйняття статистичного матеріалу.

Найперше слід наголосити  на важливості й актуальності теми, яку обрала Л. М. Жванко для свого дослідження. Якщо деякі питання походження Першої світової війни, особливості економіки того часу,  історії міжнародних відносин в період 1914 – 1918 рр., суто військові аспекти цієї війни в радянській історіографії отримали часткове висвітлення, то така важлива дослідницька проблема як «людина на війні» – тобто історія військовополонених, біженців та ін. взагалі залишалися поза увагою радянських істориків. Це добре видно з докладного історіографічного огляду, представленого авторкою. При цьому запропонований історіографічний матеріал – не добротний бібліографічний опис наявної літератури, а, дійсно, є виокремлення ключових проблем та висвітлення стану їх досліджень. Про фаховий рівень дослідниці свідчить комплексний аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури. Слід зважати й на той факт, що на вивчення біженства довгі роки було накладено табу, ця тема вважалася неактуальною, другорядною і тепер вимагає вивчення фактично з нуля українськими, російськими істориками, ученими з інших країн. Дуже приємно, що одним із піонерів в цій галузі історичного дослідження стала українська дослідниця, член Російської асоціації дослідників Першої світової війни Л. М. Жванко.

Дослідниця в своїй монографії поставила важливу наукову мету – проаналізувати проблеми біженства Першої світової війни як соціальне явище в Україні. При цьому головну увагу вона цілком справедливо присвятила документальному блоку, на її думку, «оскільки саме різноманіття джерел дозволить читачеві зробити самостійні неупереджені висновки».

Не викликають сумніви й обґрунтування Л. М. Жванко хронологічних рамок роботи – вони охоплюють весь період війни і відображають діяльність владних структур Російської імперії, Української Центральної Ради і Української Держави. При цьому слід окремо підкреслити, що підхід авторки до визначення хронології війни і біженства став концептуально новим і включив революційні події в Україні 1917 – 1918 рр. до загального контексту Великої війни. У цьому контексті дослідниця виокремила етапи перебування біженців на українських теренах. «1. Осінь 1914 р. – зима 1916 р. – процес евакуації біженців та розселення їх у тилових губерніях Російської імперії. 2. Весна 1916 р. – весна 1918 р. – перебування у тилових губерніях та підготовка до реевакуації, започаткованої в часи Української Центральної Ради. 3. Літо – зима 1918 р. – процес повернення біженців до своїх домівок за доби Української Держави». (с. 11).

Своє завдання Л. М. Жванко успішно виконала, оскільки вона віднайшла та ввела до наукового обігу значний масив оригінальних документів з Центрального державного історичного архіву України і Центрального державного архіву найвищих органів влади і управління України та державних архівів Дніпропетровської, Житомирської, Полтавської, Харківської, Одеської областей. Авторка запропонувала концептуальну модель репрезентативного підбору документів з проблеми біженства. Думається, що дослідниця цілком вмотивовано звернулася саме до вищезгаданих архівних установ, оскільки відомо, що Дніпропетровщина (на той час – Катеринославська губернія) у роки Першої світової війни прийняла найбільшу в Російській імперії кількість біженців; територією Житомирщини (тогочасна Волинська губернія) проходила лінія Південно-західного фронту, а відтак ці землі стали значним джерелом появи біженців; Полтавщина й Харківщина, відповідно – Полтавська й Харківська губернії, отримавши статус тилових, показали зразки вирішення цієї гуманітарної проблеми якою стало біженство військової доби.

Крім архівних джерел авторка використала численні публікації тогочасних періодичних видань, які відгукнулися «…на нове, невідоме в попередні війни суспільне явище» (с. 12). Л. М. Жванко, аналізуючи стан висвітлення проблем біженців у пресі, виявила цікав особливість. «… періодичні видання доби УЦР за великим рахунком обійшли увагою цю проблематику. На наш погляд, таку ситуацію можна пояснити тими революційними змінами, що ввірвалися у звичне життя (хоч і за воєнної доби) пересічних обивателів. Тому преса відводила значне місце матеріалам щодо висвітленню цих процесів, віддаливши на другий план проблеми біженців. Натомість періодика 1918 р. висвітлює проблему реевакуації біженців та облаштування їх у прифронтових Волинській та Подільській губерніях». (с. 13).

Схвально й те, що робота забезпечена добросовісним науковим апаратом – в книзі є перелік скорочень, географічний покажчик, перелік документів, анотації, які, безперечно, нададуть істотну допомогу читачеві. На жаль, при загальній позитивній оцінці видання, слід вказати на окремі технічні недоліки, що ніяк не впливають на високий науковий рівень видання. До того ж в історіографічному сюжеті бажано було б подати аналіз останніх російських дисертаційних досліджень, в яких на регіональних прикладах показано механізм розв’язання проблеми біженців Першої світової війни.

Таким чином, збірник «Біженство Першої світової війни в Україні. Документи і матеріали. (1914 – 1918 рр.)» Л. М. Жванко – перша в історіографії спроба комплексного аналізу біженства як соціального явища в Україні під час війни 1914 – 1918 рр. У книзі вперше введено до наукового обігу значну кількість документів різного походження, які дадуть можливість ґрунтовніше підійти до вивчення цієї проблеми. Упевнений, що ця робота репрезентує безперечний інтерес не тільки для професійних українських істориків, а й для закордонних дослідників Першої світової війни.

 



Автор: Л.М. Жванко | Дата добавления: 2012-12-19 | Просмотров: 2422

Издания ассоциации

Первая мировая война, Версальская система и современность

Чичеринские чтения. «Революционный 1917 год»: поиск парадигм общественно-политического развития мира.

От противостояний идеологий к служению идеалам: российское общество в 1914-1945 гг.: Сб. ст. / под ред. М.Ю. Мягкова, К.А. Пахалюка. М., 2016.

Партнеры